Надобридень Хлопский – нотна транскрипція

Надобридень Хлопский – традиція села Либохора, Турківського району, Львівської області.
Склад капели: Ігнатищ В. І., 1934 р. н. (скрипка); Шемелинець М. Д., 1953 р. н. (цимбали бурдонові); Цитрин І. І., 1966 р. н. (бас); Шемелинець М. С., 1925 р. н. (бубон).

Продовження

Мишківська традиція – Західне Поділля

Західно-подільська традиція села Мишків Заліщицького району Тернопільської області у виконанні капели з 3-х музикантів: Блащук К.П., 1937 р.н. (скрипка); Теслюк І.П., 1921 р.н. (цимбали); Кучіра С.С., 1920 р.н. (к-бас).


Продовження

Традиція рівненського та житомирського полісся

Традиція рівненського та житомирського полісся у виконанні гурту Надобридень.

м. Трускавець, 2012 р.

Традиція Волосянки

Традиція с. Волосянка, Сколівського р-ну, Львівської обл. – бойківщина – у виконанні гурту Надобридень.

м. Трускавець, 2012 р.

Філярет Колеса – дослідник кобзарсько-лірницької традиції

 

                                                                 

                                                                                    Михайло Хай 

Філярет Колеса – дослідник кобзарсько-лірницької традиції

(у контексті сучасних кобзарознавчих дискурсів)

 

         У світі небагато є країн із такою історично наснаженою, морально, естетично і структурно розвиненою  музично-епічною традицією як українське кобзарство/лірництво. Але навіть ті з них, що можуть адекватно дорівнювати їй (музичні епоси Індії, Скандинавії, Персії та Азербайджану, Киргизії та ін.) не так докладно досліджені й структурно проаналізовані. Доколессівський період дослідження українського кобзарства (М. Сумцов, П. Мартинович, К. Грушевська, К. Квітка та ін.) були позбавлені конкретного опертя на інтонаційний матеріял кобзарсько-лірницького репертуару і стосувались майже виключно опису побуту та аналізи вербальних сюжетів дум, псальмів, історичних пісень і танків1.  І лише з найпершими нотаціями М. Лисенка та, особливо, його палкого послідовника Ф. Колесси наукові дослідження кобзарства отримали міцне структурно-типологічне та музично-інтонаційне підґрунтя для дослідів музичної форми та  виконавських особливостей рецитаційної співогри кобзарів  і лірників як особливих феноменів української духовної культури. Продовження

«Надобридень» – концерт до 20-річчя

Концерт до висунення книги Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолькльорна традиція)» на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка та 20-річчя капели інструментальної музики «Надобридень».

7 лютого 2012 року

Продовження

Традиція гри на цимбалах в Україні

Михайло Хай
Інструментальна культура українців
(фолькльорна традиція)
Монографія

Джерела вивчення та гіпотези виникнення і поширення цимбал в Україні. Типи і строї цимбал в реґіональних традиціях України. Цимбали – критерій автохтонности і автентичности традиційної ансамблевої інструментальної музики українців.

Поряд із студіюванням порівняно краще досліджених скрипкової й сопілкової, на третє після них місце в українській етноорганології небезпідставно претендує цимбальна традиція, як така, що охоплювала колись усю Україну (7; 22), але, на жаль, насьогодні досліджена ще вкрай недостатньо.

Цимбали (перс.-іран.- „сантур”, „сантир”; нім.- „Das Hackbrett”; польськ.- „cymbaly”; білор.- „цымбалы”, „цынбалы”; заг.-укр.- „цимбали”; зах.-под.- „цимбали”, „цимбал”, „цимбалєтка”; бук. – „цимбал” – H. – S . 314. 122-4) в українській традицції – це збірне поняття, що диференціюється відповідно з конкретними реґіональними їх різновидами, а саме: лемківсько-бойківською (переважно, квінтово-бурдонового типу), гуцульською (мелодико-акомпануючий тип, як правило ґенамісотонічного строю, подільською (мелодико-акомпануючий тип діятонічного строю з окремими відхиленнями в бік ґенамісотоніки) та наддніпрянською (мелодико-акомпануючий тип чисто діятонічного строю).
Продовження

Типологія традиційних гуртових інструментальних форм за участю скрипки як провідного мелодичного інструмента

Михайло Хай
Інструментальна культура українців
(фолькльорна традиція)
Монографія

«Малі» інструментально-ансамблеві форми

Питання типології індивідуальних скрипково-виконавських форм тісно пов′язане з проблемою типології гуртових їх складів і модифікацій на усіх рівнях і етапах еволюції: хронологічно-історичному, географічно- просторовому, кількісно-чисельному і, зрештою, темброво-квалітативному, акустико-динамічному тощо. Із усіх названих, особливої уваги дослідників удостоївся лише кількісно-числовий аспект проблеми. Інші ж питання, наприклад, т. зв. „малих” виконавських форм, розроблені або недостатньо, або ж не розроблені цілком. Однак, з відомих музичній фолкльористиці та художній літературі етнографічного напрямку даних можна зіткати хоч і далеко неповну й не достатньо виразну, а все ж доволі переконливо змальовану картину функціонування скрипково-гуртової гри в українському традиційному побуті. Поряд з відомими гурто-ансамблевими складами танцювально-рекреативного середовища і ансамблів з двох, рідше, трьох інструментів, які обслуговують загальносуспільні потреби, пов′язані з музичним супроводжуванням великих етнофонічних дійств, визначають музичну естетику певного середовища й порівняно індивідуалізованіші форми виконавства: „гра для себе”, „хатнє музичення”, гра „для співу”, „до коляди”, пастівницьких, лісорубських („борових”), косарських та ін. награвань, головно, на сопілкових інструментах, рідше дримбах, скрипках, цимбалах та ін. інструментах.

Найчастіше вживані комбінації складів концентруються навколо провідної ролі скрипки, рідше, сопілки і ще рідше, дримби і цимбал. Ансамблі з дуд, трембіт, пастівницьких рогів і т. п. носять спорадичний і найчастіше вже експериментально-реконструктивний, а не природньо-функційний характер.
Продовження

Скрипка як провідний традиційний музичний інструмент українців

Михайло Хай
Інструментальна культура українців
(фолькльорна традиція)
Монографія

Історичні передумови зародження традиції струнно-смичкововго виконавства на теренах давньої України-Руси і середньовічної Европи.
Тенденції еволюційного розвитку скрипки як традиційного НМІ українців. Способи та прийоми гри в народному музиченнні на скрипці.
Типологія традиційних гуртово-ансамблевих форм за участю скрипки як провідного мелодичного інструмента в різних реґіонах України.

Продовження