Про Бойківщину

БОЙКИ, українське плем’я верховинців, що населяє обидва узбіччя середньої частини Карпат (звідси Бойківщина). Назву „бойки” виводять від частого вживання населенням частки “бойє” у різних значеннях. Гадають, що бойки – нащадки давнього слов’янського племені білих хорватів, яких Володимир Великий приєднав до Київської держави. Їхнє походження виводили навіть від кельтів (бої), але ця гіпотеза безпідставна. Подекуди бойки цураються своєї назви, вважаючи її за образливу, і називають себе верховинцями (С. Рабій-Карпинська). Ця традиція закріпилася навіть у літературі: радянські видання західноукраїнських казок – наприклад, „Казки Верховини” (а не „Казки Бойківщини”). На Закарпатті назва бойки не дуже поширена. Інша назва – бойчуки.

Бойки заселяли в основному гірські райони середніх Лісових Карпат (Львівську, Івано-Франківську та Закарпатську область).
Бойківщина – суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат. Гуцульсько-бойківське пограниччя проходить приблизно по межиріччі Лімниці і Бистриці-Солотвинської на північних схилах Карпат і Тересви у Закарпатті, на заході межуєз Лемківщиною у верхів’ях Сяну та Ужа. Північна межа проходить карпатським передгір’ям, а південною можна вважати Полонинський хребет у Закарпатті. Окреслена територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Великоберезівського, Воловецький і Міжгірський райони Закарпатської області. У верхів’ї Стривігору частина етнографічної Бойківщини належить тепер до території Польщі.

Територія Бойківщини займає увесь Високий Бескид. Бойки відрізняються від сусідів мовою, одягом, будівництвом, звичаями. До недавнього часу бойки носили одяг домашнього виробництва: полотняні штани й сорочки, киптар або сердак, широкополий капелюх (бриль), ходаки (легке, міцне шкіряне взуття) і широкий шкіряний пояс; жінки носили полотняні сорочки, спідниці – мальованки та білі полотняні плахти; бойківська сорочка вишивана хрестиковим геометричним візерунком, рідше з рослинним орнаментом, виконаним одним (чорний або червоний) або двома кольорами (чорний і червоний, червоний і синій); такі ж кольори й на бойківських писанках із архаїчним орнаментом (хрестикові або ромбові конструкції – знак засіяного поля, матері-землі). В архітектурі на Бойківщині зберігся своєрідний тип бойківської хати (з ґанком) і трибанних церков із характерними опоясаннями. Деякі перекази, наприклад, про Святославову могилу, про короля Данила та ін., свідчать про участь Бойківщини в спільноукраїнських історичних процесах.

За матеріалами сайту http://bojky.wordpress.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Connect with Facebook