Рефлексії над цінностями Евромайдану. Погляд із чату онлайн-трансляцій

Михайло Хай (Київ)

Не маючи фізичної можливости щоденно, як у «помаранчеві» часи, розділяти участи своїх побратимів на морозних майданах Києва і Василькова, авторови більш нічого іншого не залишалося, як пальцями однієї руки моніторити ситуацію на сторінках espresso tv, hromadskoho i Radio Svoboda. Переживши справжній шок разом зі всім своїм народом й, здається, цілим світом від політичної безпорадности бодай-якось вплинути на плин подій і трохи заспокоївшись від молитов священиків автентичних українських церков, нарешті вдалося побороти у собі біль зламаної руки й надломленого духу і віднайти доступну форму висловлення власної позиції щодо подій, що стрімко відбуваються зараз на Евромайдані. Продовження

Весільні інструментальні награвання (т. зв. «вівати»/»віваті») у східньо-подільсько-наддніпрянській традиції українців

Михайло Хай (Київ)

Весільно-драматичне дійство в українській традиції було і подекуди й понині залишається середовищем, в якому найконтрастніше (після рудиментів календарної обрядовости) закцентовані посутні архаїчні первісно-синкретичні ознаки етнозвукового і, ширше, народно-драматичного, декоративного, мовно-інтонаційного, хореологічного і т. п. ідеалу. Саме цей психолого-перцептивний феномен з розгорнутою палітрою семантичних характеристик творення певного етнографічного стилю й становить основу механізму самоідентифікації нації, етнографічної (субетнічної) групи чи навіть іще дрібнішого (льокального) етнічного утворення. В умовах бездержавности та перманентного імперського тиску на українську етнічну культуру, подібна здатність самозбереження ставить її чи не на найвищий щабель згаданого самоідентифікаційного процесу, що разом із мовою вербальною є «останньою барикадою» існування Нації як такої. Продовження

«Політичне русинство» й проблема музично-україністичних студій на Східній Словаччині та Закарпатті

Михайло Хай (Київ)

Наукові взаємин та спільні дослідження музичного фолкльору найвіддаленішої гілки українського етносу – лемків – із Руссю-Україною донедавна перебували у стані перманентної стаґнації, культурної ізоляції та політичного переслідування, а на сьогодні переживають стадію, радше, початкову, ніж конструктивну. Хронічний брак обміну інформації та, особливо, музично-інтонаційного матеріялу з одного боку (метропольного) і критичний брак фахівців-етномузикологів – з іншого, марґінального – загальмували розвиток структурно-типологічних досліджень мелосу лемків мало не на два століття. Немало «прислужився» тут і чинник т. зв. «політичного русинства», що сіяв дезорієнтацію і профанацію як серед простого лемківського люду, так і у середовищі просвітянства й науковців. І якщо траґічна доля українців-лемків на польському боці, попри весь радикалізм і великодержавницький шовінізм політиків, загалом визначила їх причетність до «матірнього пня» (Ф. Колесса) материкової України, то підступна державна політика «русифікації» та ословаччення т. зв. «русинів» Східньої Словаччини нанесла їх свідомости та ідентичности невідворотних втрат. Навіть етнографічні дефініції реґіону – Підкарпатська Русь, Південне Підкарпаття, Закарпатська Лемківщина, Галицька Лемківщина, аж до зовсім абракадабричного – «Рутенія/Русинія Выходной Словакії» – нерідко у різних дослідженнях залежала не так від, власне, етнографічних означень, як від того з якої імперської столиці дивився той чи той дослідник на цей багатостраждальний терен. До слова слід сказати, що подібна тенденція властива також і північним реґіонам України, де північну Рівненщину та українську Берестейщину деякі дослідники й досі називають «Південною Пінщиною» або відверто зараховують до «Білоруського Полісся». Якщо ж говорити про терен, заселений лемками/русинами на словацькій державній території, то у науковій україністичній літературі вона здебільшого також поіменовується … «Східною Словаччиною». Польська наукова думка, попри всі шовіністичні висліди політично пацифікаторської акції «Вісла», дещо толерантніше відноситься до етнографічної термінології називаючи лемків, як і належить – lemkowie [23; 25 – 27, 29 та ін.]. Продовження

Засадничі принципи дослідження українських НМІ та виконуваної на них НІМ

Михайло Хай (Київ)

Історія – ідеологія – методологія – метода

Історичні передумови. Необхідність фіксації, документування й узагальнення знань про традиційний музичний інструментарій виникала вже на найдавніших стадіях розвитку людства (наскельні зображення МІ первісних людей, викопні предмети, що їх сучасна археологія атрибутує як музичні інструменти, скульптурні та іконографічні малюнки інструментів та музик, що на них грають тощо). Але якщо найперші методологічні підходи до проблеми ґенези, еволюції й побутування традиційних інструментів та музики, що на них виконується, були позбавлені конкретики форм і дефініцій, а найбільша дещиця самих інструментів та інформації про них безслідно щезла (інструменти з дерева або покладені за звичаєм у домовину їх власника/виконавця), то сучасна методологія має ґрунтуватись виключно на історично, науково арґументованих та експедиційно-польових засадах.
Продовження

«Відпрасована» культура

Михайло Хай (Київ)

Відгук-рецензія на навчальний посібник Богдана Гивеля «Оригінальні твори та обробки народних мелодій для акордеона». – Вип. 1. – Дрогобич. – Посвіт, 2010. – 62 с.

Процеси тотального наступу уніфікованої «паралельної культури» (термін В. Нолла) на чисте плесо традиційної музики, започатковані ще «Пролєткультом» з метою витіснення автентичного народного інструментарію з його питомого середовища у тоталітарній державі набирали під час крайніх потворних й, зрозуміло, зовсім не природніх форм. Але якщо насильницьки впроваджувана навчальними програмами із Москви суцільна «домризація», «балалайкізація» й «гармошкізація» «всєй страни» мала на меті зайняти нішу традиційного інструментарію й посіяти облуду «любімості в народє», то ситуація із «інструментом-оркестром» – баяном сягала значно ширше, зачіпаючи сферу не лише традиційну, але «випрасовуючи» (вислів доктора етноорганології із Санкт-Петербурга Ю. Бойка) геть усе, що музикою звалось. Замаскувавшись спершу під фальшиву личину «древнєрусского» (чит. давньоукраїнського – М. Х.) співця Бояна, перейшовши усі стадії модернізації й уніфікації і виконавши завдання наркома Луначарського – замінити усі філармонійні форми, він не задовольнився функцією «русского народного інструмєнта», а витіснивши із своєї питомої сфери свого найближчого сородича – акордеон – як тільки-но політична кон’юнктура змінилася – вкотре уже змінив личину, назвавшись «кнопковим акордеоном».
Продовження

«Запусти у Лютовиськах» – програма

Програма

концерту капелі інструментальної музики «Надобридень» (Київ) «Мандрівка Україною» на Акції Етнофесту «Креси Карпат» «Запусти у Лютовиськах»

17 березня 2013 р. Актова зала СШ с. Лютовисько, Старо-Самбірського р-ну Львівської обл.
Продовження

«Запусти у Лютовиськах»

Акція Етнофесту «Креси Карпат»

«Запусти у Лютовиськах»

17 березня 2013 р. Поч. о 14:00

Актова зала Лютовиської СШ, с. Лютовисько Старо-Самбірського району Львівської области

Великий етнографічний концерт «Музична мандрівка Україною»

Участь беруть:
Креси Карпат

  • Михайло Хай (лірник Стефан, Київ)
    уродженець Лютовиськ, доктор мистецтвознавства, професор
  • Любомир Кушлик (Львів)
    доцент Львівської НМА ім. М. Лисенка, автор колекції українських традиційних музичних інструментів
  • Петро Зборовський (Турка)
    фольклорист, етнолог-бойкознавець, член Спілки композиторів України
  • Капеля інструментальної музики «Надобридень» (Київ)
    у складі: Михайло Хай (засновник і керівник, бурдонові цимбали, приспівки), Тарас Капущак (скрипка, скрипка-«тур», бас, спів), Юрій Шевченко (скрипка, скрипка-«тур», бас), Маргарита Степанова (бубон з тарілкою, бухало, решітко, денцівка, спів).

У програмі: Спогади про дитинство, презентація книг, виставки традиційних музичних інструментів, бойківські легенди, бувальщини і небилиці, «музична екскурсія» Україною, танці і співи «до рання».

Програму провадить Михайло Хай, доктор мистецтвознавства, професор

Вхід вільний

Акція відбувається за сприяння голови райради Ореста Бонка

Медіапідтримка: «Голос Прикарпаття», Трускавецьке Інтернет-телебачення, «Франкова криниця Підгір’я».

Прес-реліз, оргкомітет

«Запусти у Лютовиськах»

Заходи

Акції Етнофесту «Креси Карпат» «Запусти у Лютовиськах», с. Лютовиська та Букова Старосамбірського району Львівської области 17 березня 2013 р.

    • 8:00
      Служба Божа, Церква Параскеви Сербської, с. Лютовисько
    • 10:00 – 18:00
      Виставка музичних інструментів, фойє Лютовиської СШ,
    • 11:00 – 11:30
      Прес-конференція, актова зала СШ
    • 11:30
      Презентація концепції книги «Музично-інструментальна культура українців», наукові дискурси – Михайло Хай, доктор мистецтвознавства, професор (Київ)
    • 12:00
      Обід
    • 12:30
      Відвідування криниці на Гуменовім/Писаровім подвір’ю
    • 14:00
      Великий концерт капелі «Надобридень»
    • 16:00
      «Запусти» – «музика до рання»

Акція відбувається за сприяння Ореста Бонка.

Медіапідтримка: «Голос Прикарпаття», Трускавецьке Інтернет-телебачення, «Франкова криниця Підгір’я».

Програма презентації книги Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)»

23 січня 2013 р.

Презентація

концепції книги Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)», висунутої на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка

Музей книги та друкарства
Києво-Печерська лавра

В програмі:

  • Виступ автора (5 хв.)
  • Дискурс-обговорення основних ідей та положень:
    • Народна інструментальна музика – музика контактної комунікації (15 хв.)
    • Історія: долисенківський період, М. Лисенко, Г. Хоткевич, Ф. Колесса, К. Квітка, І. Мацієвський (15 хв.)
    • Інструментальна автентика та інструментальний кіч (15 хв.)
    • Традиція й наукова реконструкція (15 хв.)
  • Ілюстрації за участю автора, капелі інструментальної музики «Надобридень» та засл. арт. України Тараса Компаніченка, відповіді на запитання, неформальні спілкування (45 хв.)

Початок о 16:00

Запрошуються учені, виконавці, студенти, усі зацікавлені та не байдужі до долі рідної культури

Вхід вільний