ПРОЄКТ створення Інституту традиційної культурної спадщини (ІТКС) при Міністерстві культури України

Преамбула

Однією із найнагальніших проблем державотворення в Україні на сучасному етапі є вирішення актуальних питань, спрямованих на кардинальне реформування системи збереження і наукової реконструкції традиційних форм духовної культурної спадщини українців, початку демонтажу потворних русифікаторських аберацій і показушно-каритурних паралельно-культурницьких штампів, породжених іще Пролєткультом і успішно культивовованих й донині сучасною українською за формою, але відверто антиукраїнською і антинародною за змістом політикою постсовєтської держави, що, здавалося, навіки прирекла власну культуру на консервацію потворної інерції постколоніяльного мислення. Зважаючи на надскладні умови політичного моменту без такої реформи Україна в черговий раз стала перед прірвою гуманітарної катастрофи внаслідок остаточного сповзання в багно інерції і закостенілености пролєткультівської доктрини естетичного хамства і безкультур’я, запровадженого ще п’яними пітерськими матросами-двадцятип’яти-тисячниками і введеними декретами наркома Луначарського до ранґу державної культурної політики. Ця політика не змінилася й по сьогодні і навіть набрала іще потворніших кічевих форм (Вєрка Смердючка, «співаючий ректор», баянно-домрово-балалайковий кіч, кобзи-«мутанти», шароварно-ансамблеві утворення агітбригадного типу, засилля кримінального і сороміцького московського «шансону» і т. п.).
Продовження

Обережно – профанація! Зойки з підвалу й кабінетів Мінкульту

Михайло Хай (Київ)

Крики з пивниці

Іще не поховавши й не оплакавши, як велить звичай, героїв Майдану ініціятивна група (чи як вона сама себе назвала – асамблея) «діячів» культури у підвальному приміщенні (!!!!!!!!!) Міністерства, яке в народі радше називають «міні стервом», заходилася в черговий раз поспішно радитись як облаштувати майбутнє управління найупослідженішою ланкою нашого суспільного життя. Уже сам факт поспіху й місця проведення цього зборища, величезна кількість, як було декілька разів зазначено у виступах, «випадкових людей» та балаганний рівень модерування викликали тривогу і відчуття чергової наруги над загиблими і … над самою культурою.
Продовження