Євген Станкович: синтез фольклору і власного «Я»

Україна має не так вже й багато синів і доньок, котрі успадкувавши сіль рідної землі, піднеслись до верховіть ґеніяльности. Це поети – Шевченко, Франко, Леся Українка, художники – Бойчук і Марчук, кіномитці – Довженко й Іллєнко, співаки – Крушельницька і Гмиря… Із композиторського цеху до них слід віднести нашого сучасника Євгена Федоровича Станковича.

Продовження

Презентація книги Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)»

23 січня 2013 року о 16.00 в Музеї книги та друкарства відбудеться презентація книги Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)», висунутої на здобуття Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка у 2013 році.

Книга є найпершою в українському етноінструментознавстві спробою осягнути часово-просторові обшири побутування явищ традиційного інструменталізму у всіх аспектах дослідження: історичному, клясифікаційному, структурно-типологічному, реґіональному, індивідуально-психологічному. Вона написана живою, неспотвореною сучасним канцелярським суржиком, мовою, стилістично-правописні норми якої повертають читача до органіки м’якої української вимови, до фонетики, що напрочуд природньо співвідноситься з так само природньою артикуляцією більшости автентичних музичних інструментів українців.
Продовження

Надобридень Шляхоцкий – нотна транскрипція

Надобридень Шляхоцкий – традиція села Либохора, Турківського району, Львівської області.
Склад капели: Ігнатищ В. І., 1934 р. н. (скрипка); Шемелинець М. Д., 1953 р. н. (цимбали бурдонові); Цитрин І. І., 1966 р. н. (бас); Шемелинець М. С., 1925 р. н. (бубон).

Продовження

Надобридень Хлопский – нотна транскрипція

Надобридень Хлопский – традиція села Либохора, Турківського району, Львівської області.
Склад капели: Ігнатищ В. І., 1934 р. н. (скрипка); Шемелинець М. Д., 1953 р. н. (цимбали бурдонові); Цитрин І. І., 1966 р. н. (бас); Шемелинець М. С., 1925 р. н. (бубон).

Продовження

Традиція гри на цимбалах в Україні

Михайло Хай
Інструментальна культура українців
(фолькльорна традиція)
Монографія

Джерела вивчення та гіпотези виникнення і поширення цимбал в Україні. Типи і строї цимбал в реґіональних традиціях України. Цимбали – критерій автохтонности і автентичности традиційної ансамблевої інструментальної музики українців.

Поряд із студіюванням порівняно краще досліджених скрипкової й сопілкової, на третє після них місце в українській етноорганології небезпідставно претендує цимбальна традиція, як така, що охоплювала колись усю Україну (7; 22), але, на жаль, насьогодні досліджена ще вкрай недостатньо.

Цимбали (перс.-іран.- „сантур”, „сантир”; нім.- „Das Hackbrett”; польськ.- „cymbaly”; білор.- „цымбалы”, „цынбалы”; заг.-укр.- „цимбали”; зах.-под.- „цимбали”, „цимбал”, „цимбалєтка”; бук. – „цимбал” – H. – S . 314. 122-4) в українській традицції – це збірне поняття, що диференціюється відповідно з конкретними реґіональними їх різновидами, а саме: лемківсько-бойківською (переважно, квінтово-бурдонового типу), гуцульською (мелодико-акомпануючий тип, як правило ґенамісотонічного строю, подільською (мелодико-акомпануючий тип діятонічного строю з окремими відхиленнями в бік ґенамісотоніки) та наддніпрянською (мелодико-акомпануючий тип чисто діятонічного строю).
Продовження

Типологія традиційних гуртових інструментальних форм за участю скрипки як провідного мелодичного інструмента

Михайло Хай
Інструментальна культура українців
(фолькльорна традиція)
Монографія

«Малі» інструментально-ансамблеві форми

Питання типології індивідуальних скрипково-виконавських форм тісно пов′язане з проблемою типології гуртових їх складів і модифікацій на усіх рівнях і етапах еволюції: хронологічно-історичному, географічно- просторовому, кількісно-чисельному і, зрештою, темброво-квалітативному, акустико-динамічному тощо. Із усіх названих, особливої уваги дослідників удостоївся лише кількісно-числовий аспект проблеми. Інші ж питання, наприклад, т. зв. „малих” виконавських форм, розроблені або недостатньо, або ж не розроблені цілком. Однак, з відомих музичній фолкльористиці та художній літературі етнографічного напрямку даних можна зіткати хоч і далеко неповну й не достатньо виразну, а все ж доволі переконливо змальовану картину функціонування скрипково-гуртової гри в українському традиційному побуті. Поряд з відомими гурто-ансамблевими складами танцювально-рекреативного середовища і ансамблів з двох, рідше, трьох інструментів, які обслуговують загальносуспільні потреби, пов′язані з музичним супроводжуванням великих етнофонічних дійств, визначають музичну естетику певного середовища й порівняно індивідуалізованіші форми виконавства: „гра для себе”, „хатнє музичення”, гра „для співу”, „до коляди”, пастівницьких, лісорубських („борових”), косарських та ін. награвань, головно, на сопілкових інструментах, рідше дримбах, скрипках, цимбалах та ін. інструментах.

Найчастіше вживані комбінації складів концентруються навколо провідної ролі скрипки, рідше, сопілки і ще рідше, дримби і цимбал. Ансамблі з дуд, трембіт, пастівницьких рогів і т. п. носять спорадичний і найчастіше вже експериментально-реконструктивний, а не природньо-функційний характер.
Продовження

Скрипка як провідний традиційний музичний інструмент українців

Михайло Хай
Інструментальна культура українців
(фолькльорна традиція)
Монографія

Історичні передумови зародження традиції струнно-смичкововго виконавства на теренах давньої України-Руси і середньовічної Европи.
Тенденції еволюційного розвитку скрипки як традиційного НМІ українців. Способи та прийоми гри в народному музиченнні на скрипці.
Типологія традиційних гуртово-ансамблевих форм за участю скрипки як провідного мелодичного інструмента в різних реґіонах України.

Продовження

Софія Київська

Софійський собор – всесвітньо відома пам’ятка архітектури і монументального живопису ХI століття.

Автор сценарію: Дмитро Горбачов. Режисер: Василь Образ.

Над Трахтемировом високо

Історія козацької України. У 1576 році король Стефан Баторій подарував місто Трахтемирів козакам. Звідти козацькі флотилії ходили в Кафу, Трапезунд. Про це місто згадував в своїх творах Тарас Шевченко.

Рік – 1990. Автор сценарію: Олексій Зотиков. Режисер: Дмитро Богданов.

Гра на традиційних музичних інструментах

Пропонуємо вам до ознайомлення програму науково-виконавської реконструкції гри на традиційних музичних інструментах.

Програму обговорено та схвалено на засіданні кафедри музичної фольклористики НМАУ імені П.І. Чайковського.

Гра на традиційних музичних інструментах